Архіви за місяць: січня 2015

До кордону з Придністров’ям прибуло підкріплення від Нацгвардії

Обговорити на форумі

Близько тисячі бійців Нацгвардії України посилять охорону кордону з Придністров’ям. 
Як передає ТСН, до прикордонних загонів командирували бійців, які повернулись із зони бойових дій на Донбасі.
Вони разом із прикордонниками патрулюватимуть межу з невизнаною республікою. Ідеться про ділянку, завдовжки в 140 кілометрів.
Також разом стоятимуть на блокпостах, облаштованих на трасах, які ведуть від пунктів пропуску в Україну.
“Вони перебували у зоні АТО. Там співпрацювали на східних рубежах. Хлопці розуміють, що їм треба тут робити, і ми їм допомагаємо в цьому”, – розповів інспектор прикордонної служби Віктор Боднар.
Жителі довколишніх сіл спочатку з пересторогою зустріли появу озброєних чоловіків у незнайомій формі. Утім після роз’яснювальної роботи люди почали навіть допомагати новоприбулим – приносити продукти та будматеріали для укріплення блокпостів.

Відео про До кордону з Придністров’ям прибуло підкріплення від Нацгвардії

Российское правительство осознало, что низкие цены на нефть могут оказаться новой реальностью на долгие годы

Обговорити на форумі
К середине января российское правительство осознало, наконец, что низкие цены на нефть могут оказаться новой реальностью, в которой стране предстоит прожить не неделю или месяц, а годы. 
Что к прежним, аномально высоким уровням, сырье, которым так богата Россия, мировая экономика в обозримом будущем может и не вернуться. Казалось бы, это осознание должно подвигнуть людей, определяющих экономическую политику, на мысли о том, как трансформировать сложившуюся модель, чтобы она оказалась жизнеспособной в новых обстоятельствах.

Собственно, именно с этого надо было начинать разработку антикризисного плана: сначала определить «слабые звенья» и системные проблемы, потом продумать новую, более эффективную модель. И только после этого предлагать меры, которые способствовали бы переходу к этой модели, с наименьшими для бизнеса и населения издержками. Именно так, кстати говоря, действовала команда реформаторов в начале века, писавшая около полугода свою стратегию. Нынешней команде никто ни полугода, ни полномочий на системные реформы не давал, поэтому и вышло из недр правительства то, что вышло – система неубедительных подпорок для опасно накренившегося сооружения, в лучшем случае, способная на год-другой удержать его от окончательного обрушения.

Поддержка системообразующих предприятий и банков, из которых первыми в «очереди», как всегда, окажутся государственные. Помощь «приоритетным» (так и хочется написать «прорывным») отраслям. Санация банков. Упор на промышленность и сельское хозяйство. Поддержка малого и среднего бизнеса, которая выражается в разрешении регионам то ли снижать, то ли вовсе отменять налоги для этой категории предприятий. Социальная помощь тем, кто в наибольшей степени пострадал от кризиса. И так, пока не кончатся резервы.
Представлявший в Давосе антикризисный план правительства первый вице-премьер Игорь Шувалов говорил о структурном кризисе российской экономики. И о том, что после кризиса структура российской экономики будет совсем иной. А какой – он и сам пока не представляет. Это старая избитая тема, начатая в свое время Дмитрием Медведевым с его призывами к модернизации и уходу от «постыдной» нефтяной зависимости. Проблема, однако, в том, что кризис в России не столько структурный, сколько системный. И вовсе не доля, которую занимает нефтегазовый сектор в экономике, является главным источником накрывших страну проблем, а та доля, которую занимает в экономике государство.
Именно госкомпании – гигантские, не слишком эффективные, неповоротливые монстры – даже в благополучные времена постоянно требуют налоговых льгот и преференций, особых условий и преимуществ. И в кризис они первые в очереди на докапитализацию и господдержку. Именно они являются главным фактором риска, причем абсолютно неважно, в какой отрасли они работают.

В ручном режиме управлять десятком-другим госхолдингов и монополий, конечно, проще. Институты в такой модели не слишком важны: можно обойтись кадровыми решениями. Вот только функционировать такая система способна лишь в исключительно благоприятных обстоятельствах. Она требует постоянно растущей внешней подпитки. Когда же этой подпитки она лишается, компания ироничных и благодушных соратников, поднимающих страну с колен, не забывая и о себе-любимых, превращается в пауков в банке, отчаянно дерущихся за остатки накопленных этой страной резервов.

И если «структурные» реформы правительства приведут к тому, что в дополнение к «Газпрому» и «Роснефти» появятся какие-нибудь «Леспром» и «Росхлеб», кризис от этого не прекратится, скорее наоборот. Ведь есть уже и Роснанотех, и Росавиация, и Ростехнологии. Возглавляют их государственно мыслящие крепкие хозяйственники и талантливые менеджеры. Вот только система с их появлением устойчивей не стала.

Максим БЛАНТ

Відео про Российское правительство осознало, что низкие цены на нефть могут оказаться новой реальностью на долгие годы

Немає відео по темі.

Україна, ОБСЄ та Росія підготували нову мінську угоду

Обговорити на форумі
Тристороння контактна група підготувала документ щодо припинення вогню та відведення важкого озброєння на Донбасі, який сподівається затвердити в суботу в Мінську.
Як повідомляє УНІАН з посиланням на прес-службу ОБСЄ, напередодні консультацій в Мінську, тристороння контактна група за участю представників України, Росії та ОБСЄ узгодила, що має бути ухвалена зобов’язуюча угода щодо негайного припинення вогню та відведення важкого озброєння від лінії дотику, як це було погоджено в Мінському меморандумі 19 вересня 2014 року.
Крім того, сторони попередньо домовились забезпечити постачання основних товарів та гуманітарної допомоги в уражені війною райони Донецької та Луганської області.
Також йшлось про необхідність пожвавлення прогресу у звільненні заручників.
При цьому наголошується, що документ, який, можливо, буде підписаний в суботу, включає перелік конкретних кроків, які призначені забезпечити впровадження цих пріорітетних завдань, спрямованих на деескалацію ситуації.
Таким чином, тристороння контактна група готова відправитись в Мінськ у суботу, щоби провести черговий раунд консультацій та ухвалити погоджену угоду усіма підписантами Мінського протоколу та меморандуму від 5 та 19 вересня.

Відео про Україна, ОБСЄ та Росія підготували нову мінську угоду

Шаги, которые США должны сделать немедленно

Обговорити на форумі
Вот это друзья, очень серьезно.
Восемь важных персон в системе национальной безопасности США, включая Стивена Пайфера (бывший посол США в Украине) и Строуба Телботта подготовили доклад с конкретными рекомендациями для Конгресса и Администрации по ситуации в Украине. И о конкретных шагах, которые должны быть сделанны НЕМЕДЛЕННО. 
Потому что до весны ждать нельзя.
1. США должны выделить Украине деньги на военную помощь. В размере 1 млрд долл в этом году и по миллиарду в 2016 и 2017 годах.
2. Поставить Украине летальное оружие. Очень важно – противотанковые системы.
3, Подтолкнуть остальные страны- члены НАТО к поставкам всего необходимиоо Украине вооружения.
П.С. От себя добавлю. Такие доклады просто так не готовятся и “Вашингтон Пост” просто так такие статьи не печатает.
АВТОР:
  • Олег Пономарь

Відео про Шаги, которые США должны сделать немедленно

Депутат Госдумы: Кремль ведет подготовку к вторжению, в зоне риска Одесса и Харьков

Обговорити на форумі
Оппозиционный депутат российской Госдумы Илья Пономарев дал прогноз относительно развития ситуации на востоке Украины и дальнейших захватнических планах Кремля.
“Я бы, кстати, насчет “Донбасснаш” не зарекался… Самый радикальный вариант – это полноценное вторжение вплоть до Одессы. Я не считаю, что он самый вероятный, но он возможен. Надо быть к нему готовыми”, – сказал он в интервью изданию “Главком”.
“Возможен вариант расширения зоны влияния сепаратистов до границ Донецкой и Луганской областей при поддержке, как минимум, российской техники, а как максимум – живой силы. Чтобы привести это все окончательно к такому “приднестровскому сценарию”. Это абсолютно реальная тема”, – считает политик.
“А возможна минимальная история, и изначально я именно так воспринимал это обострение боевых действий: игра мускулами для того, чтобы вести переговоры. Но поскольку переговоры опять-таки никто вести не хочет, то эта игра мускулами может превратиться вполне в серьезную реализацию первого или второго варианта. Сейчас на востоке Украины все развивается опять-таки в рамках той же путинской логики: ни шагу назад”, – отметил он.
По его словам, российские спецслужбы делают все возможное, чтобы максимально накалить ситуацию в Украине, чтобы в любой момент был “казус белли” (формальный повод для объявления войны. – Ред.), повод для перехода из скрытой фазы в открытую.
“Я считаю, что, прежде всего, в зоне риска Одесса и Харьков. Означает ли это, что принято решение о вторжении? Нет. Но подготовительная работа для этого ведется, и она видна невооруженным глазом”, – подчеркнул оппозиционер.
В то же время Пономарев подтвердил, что сейчас доминирующим сценарием в Кремле является третий Майдан в Украине.
“В Кремле борются, грубо говоря, партия мира и партия войны. Обе эти партии антиукраинские. Но, что называется, действуют разными методами. Партия мира считает, что не надо бряцать оружием, что это только консолидирует украинскую нацию, надо немножко подождать, и украинское правительство само все сделает, все развалит. До недавнего времени эта линия доминировала, и у нее есть все шансы быть успешной, судя по ситуации Украины с долгами”, – считает он.
Ранее российский публицист Владимир Голышев высказал мнение, что в войне на Донбассе время работает на Украину.

Відео про Депутат Госдумы: Кремль ведет подготовку к вторжению, в зоне риска Одесса и Харьков

Немає відео по темі.

Путин доигрался: МИД Японии сравнил Донбасс с оккупацией Курил Россией

Обговорити на форумі
Агрессия России в отношении Украины грозит ей разрывом дипломатических отношений на востоке с одним из самых могущественных финансовых доноров планеты – Японии. 
Президент Путин теперь может даже не приезжать в Токио, пока не признает, что оккупация территории Украины и Курильских остров одно и то же.

Оккупировав часть Украины, президент Путин, как и ожидалось, открыл ящик Пандоры. Теперь каждое государство, которое ранее не пыталось высказывать претензии на спорные территории из уважения к международному законодательству, теперь может потребовать своё, пишет Joinfo.

Так, в ходе визита в Бельгию министр иностранных дел Фумио Кисида отметил, что в попытки силовым захватом изменить границы Украины очень схожи с действиями России на Курильских островах, которые в середине прошлого века почему-то перешли от Японии к СССР.
Тема Курил давно вносит напряжение в российско-японские настроения. На заявление Кисида сразу отреагировал российский МИД истерично заявив, что острова стали частью РФ по итогам второй мировой войны, а Токио искажает историю.

Однако в японском правительстве разумно ответили, что это не Токио, а Москва искажает историю. Ведь СССР напала уже и на так капитулирующую перед США Японскую империю после Постдамской конференции.

Интересно, что именно сейчас готовится визит В. Путина в Японию. Территориальный вопрос просто не может быть не затронут, и вопрос как обе стороны смогут вести диалог, после такой попытки задушить споры.
АВТОР:
  • Олег Леусенко

Відео про Путин доигрался: МИД Японии сравнил Донбасс с оккупацией Курил Россией

Немає відео по темі.

Керрі приїде в Київ 5 лютого, а потім зустрінеться з Лавровим

Обговорити на форумі
Держсекретар США Джон Керрі має намір 5 лютого відвідати з візитом Україну, де передбачені його зустріч з вищим керівництвом країни.
Про це повідомила в п’ятницю в Вашингтоні речник Держдепартаменту США Джен Псакі.
“Державний секретар Джон Керрі 5 лютого вирушить в Київ, щоб зустрітися з президентом Петром Порошенком, прем’єром Арсенієм Яценюком та міністром закордонних справ Павлом Клімкіним, а також багатьма депутатами українського парламенту”, – зазначила Псакі.
За її словами, запланований візит охоплюватиме, передусім, питання підтримки України з боку Сполучених Штатів, у тому числі, фінансово-економічної допомоги та зміцнення сфери національної безпеки. Сторони також зосередяться на пошуку шляхів деескалації ситуації на Донбасі.
Відповідаючи на запитання щодо нинішньої позиції уряду США в плані забезпечення України зброєю, представник Держдепу зауважила, що Штати вже надали значну підтримку у вигляді нелетальної військової допомоги та “продовжать зосереджуватися на цьому”.
Псакі також зазначила, що після України Керрі вирушить в Мюнхен, де перебуватиме з 6 по 8 лютого для участі в Мюнхенській конференції з питань безпеки. Там він проведе низку двосторонніх та багатосторонніх зустрічей, у тому числі з главою російського МЗС Сергієм Лавровим.

Відео про Керрі приїде в Київ 5 лютого, а потім зустрінеться з Лавровим

Немає відео по темі.

Российская психиатрия и великодержавная паранойя

Обговорити на форумі
Когда читаешь цитаты из выступлений путинского окружения, то становится не по себе. 
Это или внесезонное обострение, или неконтролируемая истерика, или, чего хуже – агония. А может, и лучше. В таком состоянии нездоровые люди могут совершать поступки, в логичность которых никто никогда не поверит. Вождь Путин недавно сказал об «украинском легионе НАТО», санитарный врач Геннадий Онищенко – о том, что вирус Эбола придумали американцы, Дмитрий Рогозин что-то говорил о полетах на Марс, а потом – о том, что «американская ПРО не справится с российскими ракетами». Сразу же после новогодних гулянок Рогозин вдруг заявил, что Россия будет «отправлять в космос специальных роботов-аватаров». 

Если следовать конспирологическим версиям, то можно предположить, что над Россией какой-то злоумышленник распылил нервно-шизофренический порошок, который стал проникать повсюду – поразил 84 процента россиян, но значительная часть порошка осела в районе Кремля. Тамошние обитатели уже не следят ни за мыслями, ни за языком. Страна погрузилась в параноидальный коллапс. Заявления несутся из Москвы одна чудовищнее другой. Теперь в Государственной думе считают, что ГДР была, есть и будет, а происшедшее в 1989 году не желание немцев, а аннексия ФРГ. Однако если посмотреть кинохронику, то люди почему-то бежали из ГДР в ФРГ, а не наоборот.

Иногда пытаюсь представить недалекое будущее огромной страны. Рассматриваю несколько вариантов, в зависимости о того – поможет самолечение или нет. Какое лекарство будет применено и будет ли оно эффективным. Само собой, зависит и от длительности лечения. Диагноз поставлен давно – обостренная имперская шизофрения с параноидальными обострениями. Проще – Россия и десятилетия не может прожить без войны, у нее начинаются ломки и приступы.
Поскольку идеологии в России не существует, то обычная жизнь скучна и бесцветна. Другое дело, когда пропаганда ежеминутно талдычит – вокруг враги, и свои и чужие. Страна не может построить собственный пылесос, но наделать автоматов и пулеметов – с большим удовольствием. Ими надо пользоваться, иначе заржавеют. И поскольку пользуются по российской привычке часто, то пылесосы, холодильники и кофеварки делать не успевают.
Многие эксперты и аналитики гадают – что будет с Россией. Что происходит сейчас, более-менее понятно. Путин полагал, что сойдет с рук, как с Грузией в 2008 году, захватил Крым и ввел войска на Донбасс. Поднакопил силенок – воспитал фашиствующих националистов, прибрал к рукам все телевидение, чтобы убедить весь мир, что «русский мир» – идея не его, а всего сколенвечновстающего народа. Путин сильно огорчен тем, что ему дали по рукам. Оттого еще больше злится, понимая, что теперь война для него – это не способ достижения имперской цели, а оттягивание собственной погибели.
Чувствует ли это население России – сказать сложно. Путин – плоть от плоти той большей части россиян, которые в нескольких поколениях просыпались с имперским гимном и мантрой – «мы великий народ». Народ оказался великим хвастуном и агрессором. Он остался тем же «советским народом», каким и был последние почти 100 лет.

Делать прогноз для России – дело абсолютно неблагодарное. Население же не хохочет по поводу роботов-аватаров, а значит, совершенно не думает о том, что ожидает его в ближайшее время. Все воспринимается как само собой разумеющееся – вранье и обещания. Попытаюсь пообещать и я. Точнее, представить будущее огромной страны, которая пользуется странным словом «импортозаменители».

Вариант первый, слабительный. В России начали выпускать банкноты с пустыми клетками, чтобы люди сами могли вписывать в квадратики нужное количество нулей. В горницах и гостиных по вечерам собираются челядь и соседи, чтобы послушать рассказы Надежды Павловны о поездках в Турцию и Болгарию, когда еще было можно и было на что. Дети радостно переспрашивают пожилую женщину – правда ли, что турки тоже люди, и часто ли болгары кушают мандарины.
Дети постарше – учащиеся церковно-приходской школы имени кавалера ордена Ленина Патриарха Кирилла всегда интересуются, часто ли бабе Наде разрешали кататься на монастырском БТРе и пострелять из автомата. Позже приходит ее муж, дед Петя, подгибает простреленную в боях на калифорнийском фронте ногу и рассказывает о героических подвигах Героя России Моторолы, чей прах был развеян с беспилотника над просторами Русской Гренландии.
Дед нервничает, рвет на себе тельняшку из оранжево-черных полосок, кричит по-боевому – «русские не сдаются» и падает на пол, и бьется в падучей, истерично приговаривая – «бандеровцы, правый сектор». Дети уходят в соседнюю комнату, чтобы не пропустить 569-ю серию фильма «Владимир Путин. Молодые годы». Из подвала доносится ритмичный звук агрегата, который штампует патроны для фронта. Нонче Восточный фронт проходит по Уралу, Западный – под Наро-Фоминском. Ровно в 21:00 вся страна замирает – по батареям парового отопления и водопроводным трубам несется перестук, это начинается трансляция программы «Время» в аналоговом исполнении. Электричества на всех не хватает, часто – только для лампочки под зеленым плафоном на третьем этаже Кремля. Президент Шойгу Владимирович Собянин работает допоздна, часто – всю ночь, неустанно придумывая всякие каверзы для Запада.

Вариант второй, тревожный. На станции «Путинская» московского метрополитена имени В.В.Жириновского идет разгрузка картофеля из Зимбабве. Жухлые, сиреневого цвета клубни доверили перебирать только молодежи из комсомольских штурмовых отрядов. Засучив рукава черных рубах, юноши и девушки под песню «Путин всегда живой, Путин всегда со мной, Путин во мне и в тебе» передают друг другу драгоценный импорт, доставленный на подводных лодках Подмосковной флотилии имени Героя русско-чеченской дружбы Бабая-Можаева. Наверху у неработающих эскалаторов служба безопасности разгоняет толпу москвичей, пытающихся прорваться вниз. Многие из них увешаны орденами и медалями, практически все держат в руках портреты Путина – поясной или в рост – с тигрицей, стерхом, собакой и депутатами Государственной думы из фракции «Демократы за фашизм».
Часть нападающих на метро, пытается усыпить охрану словами о «великой России» и увещеваниями типа – «ты еще не родился, когда я с колен вставал». Совсем наглые и нетерпеливые предъявляют написанные от руки удостоверения ветеранов боев под Пекином в войне с Китайской империей Цинь 264 года до нашей эры.
Вариант третий, симптоматический. По всей длине Кремлевской стены – от Спасской башни до угла в бывший Александровский сад на широком полотнище, сшитом из вьетнамских крафт-мешков, простирается надпись – «Крым – наш». К полотнищу, огибая Мавзолей Ленина-Путина, подходят люди, устилая фундамент стены полевыми цветами. Полотнище висело уже несколько десятилетий, но оно, как и труп советского вождя, бережно сохранялось. Люди, способные дотянуться, прикладываются к транспаранту потрескавшимися от недоедания губами, трясущимися пальцами выдавливают из глаз две-три слезы и окропляют древнюю тряпку. У Собора Василия Блаженного располагается пункт питания, с лотков которого гуманные крымские татары раздают еду, приговаривая – «не надо брать чужое», про себя иронично добавляя – «незваный гость хуже Путина». Поодаль члены благотворительной организации из Крымскотатарской Республики раздают красочные открытки с видами баз ВМФ НАТО в Севастополе и Керчи и осторожно, чтобы не увидел московский ОМОН, засовывают в карманы детей жвачку, козинаки и упакованные в полиэтилен чебуреки с бараниной.

Вариант четвертый, истеричный. После утреннего исполнения «Ще не вмерла Україна» жители Бандеровского района Вологодской области радостно идут на работу – кто на ферму кормить поросят, кто в поле – убирать пшеницу и рожь, кто на сельский завод – собирать компьютеры шестого поколения «Освобожденная Россия». Глава местной администрации Афанасий Моисеевич Ибрагименко только что прилетел из Давоса с новыми инвестициями. Вид у него был довольный. Он глянул из окна своего кабинета на 69-м этаже офисного здания Bandera-Plaza, лучшего по всей Центральной России, убедился, что районный международный аэропорт уже почти достроен, и позвал секретаршу: «Оксана, будь ласка, знайди мені договор з General Motors. І повідом японському посольству, що згодні відкрити завод Sony». По старой памяти думал он по-русски, старался этого часто не делать, потому что генетическая память – дело хорошее, но в голову всегда лезли только матерные слова. Только иногда он мог ругнуть внуков – «Ах вы, хунта киевская», потом долго раскаивался и просил прощения. Впрочем, внуки все равно его не понимали, хлопали глазками и спрашивали: «Gran-dad, what are you talking about? What language?»

Вариант пятый, трагический. Саммит Евросоюза в Хабаровске был перенесен на несколько дней из-за претензий китайской стороны. Сибирская Республика уже несколько десятилетий пытается разорвать все прежние договоры, подписанные осужденным Гаагским трибуналом В.В.Путиным, но Китай по-прежнему считает восточную часть Северного Ледовитого океана своим внутренним бассейном. Большей части Дальнего Востока удалось успешно создать с Японией конфедерацию, наладить производство пылесосов и часов для экспорта в Московское княжество имени Сербского. Уральская республика стала соперничать с Швейцарией и Кенией в развитии туризма, предлагая экстремальные путешествия по корпусам бывших танковых заводов. Республика Татарстан попыталась назвать своими исконными землями все территории, где живут татары, но 58 стран мира сказали, что не отдадут ни пяди. После этого Казань превратилась в Северный Абу-Даби, экспортируя не только нефть, но и подарочные наборы – «Чак-чак» в золотых коробках с сапфирами и изумрудами. И только над Московским княжеством имени Сербского уже несколько десятилетий летают огромные дирижабли с подвесными сетками из колючей проволоки и периодически сбрасываемыми баллонами с веселящим газом. На месте давно проданного на сувениры Мавзолея построен аттракцион – «Крым – наш», где всякий желающий может получить деревянный автомат и с криками «все на референдум» погонять десятка два нанятых для потехи гастарбайтеров из Мурманской области. Всем, кто проведет «крымский референдум» быстрее других, вручают продуктовый набор – печенье производства столовой имени Онищенко и колбасный конструктор – рулон туалетной бумаги.

Я как-то попытался собирать все высказывания Путина, Рогозина, Шойгу, Лаврова и других светочей российской политики, но потом бросил это занятие, поняв, что без медицинского образования их невозможно даже систематизировать. Полагаю, что в мире все-таки есть психиатры, готовые взяться за составление диагноза и даже истории болезни. Но, думаю, вряд ли это возможно: человек по фамилии Ленин когда-то написал на 55 томов. Кому-нибудь это помогло?
В принципе, великодержавная паранойя – болезнь известная, за историю человечества их было несколько десятков крупных и несколько сотен поменьше. Ни одна не сохранилась. И если бы, допустим, во время империи Александра Македонского были интернет и телевидение, то мы могли бы намного больше знать о том, почему она продержалась 11 лет, и почему Путин задержался чуть дольше. Сейчас разгадывать российскую загадку горазд каждый кому не лень. Простите, если я чего-то не угадал. И ничего не написал о судьбе многочисленных русских рабов на бандеровских плантациях.

Олег ПАНФИЛОВ

Відео про Российская психиатрия и великодержавная паранойя

Немає відео по темі.

На підконтрольній "ДНР" території переміщаються "неопізнані" танки – СММ ОБСЄ

Обговорити на форумі

Спостерігачі Спеціальної моніторингової місії (СММ) ОБСЄ повідомляють про пересування танків, бронетехніки, артилерії військової транспортної техніки на підконтрольній “ДНР” частині Донецької області, а також автомобілі з російськими номерами, які ремонтують електропередачі.

Про це йдеться у звіті СММ ОБСЄ за 29 січня, оприлюдненому в п’ятницю.
“СММ спостерігає військову техніку і транспортні засоби в різних місцях в Донецькій області. На околиці контрольованої “ДНР” Макіївки (15 км на схід від Донецька), СММ побачила колону з семи бронетранспортерів без розпізнавальних знаків, що прямують на захід у бік міста Донецька, з одним пофарбованим у військовий стиль Уралом без розпізнавальних знаків”, – сказано в повідомленні.
Також спостерігачі бачили на сході від підконтрольного “ДНР” Зугреса (30 км на схід від Донецька) стаціонарні, самохідні гаубиці (122 мм).
“Дві години потому, місія побачила, гаубиці, які вона бачила в 5 кілометрах далі на схід, але вже завантажені на бортовий причеп, який рухається на захід у бік міста Донецька”, – наголошується в повідомленні.
Також неподалік Зугреса спостерігачі СММ бачили три цивільних автобуса з людьми у військовій формі, у частини з яких були автомати, які були повернені обличчям на схід. Разом з тим, спостерігачі “не змогли побачити знаки на формі”.
“СММ спостерігали 11 танків і одне велике артилерійське знаряддя поблизу підконтрольного “ДНР” с.Тернове”, – йдеться у звіті.
Також співробітники Спеціальної моніторингової місії бачили автомобілі з російськими номерними знаками, “чорні пластини з білими буквами”, які стояли поруч з людьми, які ремонтували високовольтні лінії електропередач, “що працюють через кордон Російської Федерації”.
У п’ятницю деякі ЗМІ розповсюдили відео, на якому військова техніка рухається в Україну з боку Росії.

Відео про На підконтрольній "ДНР" території переміщаються "неопізнані" танки – СММ ОБСЄ

Немає відео по темі.

Окупований Новоазовськ. Місто, яке зрадили

Обговорити на форумі
Українські військовослужбовці на околиці Новоазовська. 27 серпня 2014 року
Моя подруга Наташа чудом вирвалась із Новоазовська. Зараз на вільній українській території. І її розповідь по гарячих слідах маріупольських подій багато чого розставляє на свої місця:

– Вижити в Новоазовську простому громадянину, який не має когось в «ополченні», або сам туди не вступив, просто не реально.

Наше місто було завжди багатим курортним. За літо багато хто міг накопичити грошей на весь рік вперед. Із травня і майже по жовтень у нас маса курортників. Все побережжя в базах відпочинку. І пляжі, пляжі, пляжі… Крім того, багато хто знімає квартири, а той просто куточок.

В добру погоду крізь море вже можна побачити й російський берег. Це й стало для нас найстрашнішим жахом майже на півроку. Безчинства в місті почались ще в березні.

Новоазовськ – щось на кшталт міні-Севастополя, за виключенням відсутності військово-морської бази російського флоту. З радянських часів тут поселялись відставні офіцери – спочатку радянські, а потім і російські. Море поруч, клімат не севастопольський, але доволі м’який взимку. А влітку тут насолода! Одна проблема – прісна вода. І таких відставників по різних даних у нас від 1 до 3 відсотків міського населення. Приблизно десять відсотків населення Новоазовську становлять російські військові пенсіонери – купили особняки на узбережжі ще при Союзі, виростили потомство. До України не приросли.

Тому, коли почали бігати з російськими прапорами місцеві дурні з Компартії та ринкові торгаші, то деяка база на місці в них все ж була. Правда, моряки все ж не проявили особливого бажання мітингувати. Всі мітинги проводили здебільшого приїжджі з Росії. Через наш прикордонний пункт їхали автобуси з Росії на Маріуполь – і там буянили.

*****

У березні наші маргінали з приїжджими вже почали й кидатися на прикордонників. На початку квітня все перейшло в стадію різкого загострення. Росіян наїхало дуже багато. На прикордонну заставу були перекинуті прикордонники з Кіровограда, курсанти мабуть.

Четвертого квітня почали множитись чутки про те, що в цей день будуть захоплювати прикордонну заставу. Було дуже страшно, і місцеві не збирались (за мізерним винятком) приймати в цьому участь. Другого та третього квітня пройшли мітинги, та на них знову ж таки було більшість чужих. Та й масовими їх не можна назвати. Так, десь до двох сотень, не більше. А 4 квітня почали місто патрулювати прикордонники та міліція, яка прибула на автобусах. Росіяни відразу ж зникли з міста а місцеві трошки побурчали та й теж заспокоїлись. Здавалось що все вже закінчилося.

Я знайшла відомості про ті події. Мабуть, саме тоді після сигналів місцевих жителів Держмитслужба повідомила про підготовку провокацій на кордоні. Їх організатори називали заплановані на 4-7 квітня акції «ввічливим протестом» або «російською блокадою». Та саме в той пік подій на міжнародний пункт пропуску «Новоазовськ» прибуло кілька автобусів із правоохоронцями, які перебували там для запобігання можливих провокацій з боку мітингуючих. І все в російських планах у ті дні посипалось.

Правоохоронці, військові та прикордонники чергували у самому Новоазовську, де 2-3 квітня російські активісти і декілька десятків місцевих жителів провели мітинг. Втім, місто було здане 16 квітня без бою росіянам які маскувались під місцевих жителів. Але і Севастополь в мініатюрі з Новоазовська не вийшов. Не той менталітет. Не отримали окупанти підтримки в місті. Йшли навіть напівофіційні чутки про те, що Росія хоче обміняти Новоазовськ на Донецький аеропорт.

*****

Все ж раптово вибухнуло після захоплення росіянами Слов’янська. 16 квітня проросійські місцеві з приїжджими підняли в Новоазовську над райадміністрацією прапор «ДНР» та захопили її. Ось так 16 квітня 2014 року прихильниками «ДНР» над будівлею міської адміністрації був піднятий прапор так званої «Донецької народної республіки».

Втім, хочу сказати, що більшість населення міста не підтримували і не підтримують «ДНР» а тим більше Росію. Коли на початку квітня була спроба зробити провокацію на пропускному пункті, то серед місцевих на те згодились одиниці. І, звичайно, за гроші. Більшість проігнорувало. А багато людей повідомляло про підготовку провокацій в Київ.

До 16 червня в нас була «деенерія». Пам’ятаю, одна бабуся все питалася в аптеці, чи не понос оте «деенерія», і чи не можна ним заразитися?

Та коли в Маріуполі влада була відновлена українцями, то 13 червня і в нас все повернулось під український прапор. Правда, ніяких змін у владі не сталося. Можливо, для декого у великій Україні не відомо, що зрадили влітку 2013 року не лише бійців в Іловайську, але й жителів невеличкого українського міста на березі Азовського моря?

*****

До речі маю ще свідчення про ті події. Про них розповів мій знайомий Вадим:

«Нагадаю, раніше, місцевих комуністів не влаштовував приїзд у середині березня прикордонників із Хмельницької області. А потім комуняки та приїжджі блокували рух добровольців-резервістів із Кіровоградської області. Втім, владу вони-то взяли, а що з нею робити, так і не знали. Так що при владі й далі залишалися регіонали. 13 червня 2014 року, після зміни влади в Маріуполі, ДНРівці просто втекли із Новоазовська, а в місто зайшла Нацгвардія. Та в структурі влади нічого не помінялось. Лише прапор над виконкомомі мінявся. І у Києві нас відштовхують. Немає права держава так чинити з територіями, у «сіру зону» перетворювати. Триматися будемо до останнього!

…Я згадую влітку, як ховали прапорщика-прикордонника – зійшлось декілька тисяч жителів провести в останню путь. А біля домовини дівчатко бігало: «Тато пограється та й встане». Люди ридали…

Розстріляли тоді росіяни прикордонників із моря. Із бронекатера. Ви думаєте, таке забувається?

Чому ж українська армія зрадила Новоазовськ? Стояли тут до 27 серпня, люди воду носили бійцям, а вони вночі несподівано знялися, поїхали. Три російські танки увійшли тільки в три години дня. Після цього ми – сепаратисти?!»

*****

Врешті, подруга Наталія продовжує:

– Наприкінці серпня 2014 року росіяни зайняли місто. Від Новоазовська на Маріуполь тоді йшли колони військової техніки з Росії. А місто було підло здано. Ще 27 серпня в центрі Новоазовська стояла військова техніка під українськими прапорами, і у штабі АТО бадьоро відрапортували, що повністю контролюють район. А наступного ранку люди прокинулися «при новій владі».

Українські танки зникли, а замість них з’явилася вже інша бронетехніка без розпізнавальних знаків. Кажуть, що «влада змінилася». А яка влада, хто управляє містом – ніхто нічого толком не пояснював.

А нам бігти нікуди, дороги вже перекрили, на трасі в напрямку Маріуполя для вірності й зовсім розтягнули стрічку з шипами. Чия б влада не була в місті, місцеві добра не чекали.

Потім почали обіцяти по три тони вугілля на зиму. Збрехали, звичайно. А от в мерії так і залишилися ті ж люди. В усякому разі так було ще в вересні.

А відбувалася зміна влади так. Вранці прийшли люди з автоматами. Зняли прапор України над будівлею і повісили прапор «Новоросії». Зайшли в виконком та й сказали: працюйте, як працюєте, втручатися у ваші справи не будемо. Боїв особливих не було в той день. Не було й загиблих серед мирного населення, тільки декількох поранили.

Новоазовський район в той час був лідером за кількістю тимчасових переселенців із Донецької області. На 32 тисячі власного населення тут було шість тисяч лише офіційно зареєстрованих приїжджих із зони АТО. В ті дні всіх приїжджих виявляли і кудись тягали. Люди боялись на вулицю вийти.

Мабуть, повинні замислитися люди над усім цим. Бо ненависть до жителів Донецької області лише викликає посмішки у ворогів. Цього вони й добиваються.

*****

Сьогодні Новоазовськ виглядає як сюрреалістична картина. З настанням сутінків місто вимирає. Жителі замикаються зсередини на всі замки. Світяться вікна військової комендатури, яка розмістилася в колишній будівлі СБУ. Все інше життя припиняється.

А з 15 січня в місто почали заганяти багато танків, градів та гармат. Перед обстрілом Маріуполя місцеві похвалялись, що знесуть з лиця землі те місце. За день до обстрілу кудись виїхали, а вранці, у вихідний, ми дізнались про вбивство людей. «Гради» повернулись, екіпажі на очі не появлялись. А потім їх забрали в бік Росії. Повернулись не всі. Місцеві говорили, що «укри» багатьох повбивали, тепер будуть бити по Новоазовську.

Тоді ми й поїхали. Встигли вирватись. Тепер на українській території, хоча нас і не хотіли пропускати.

Надія НАДЄЖДІНА

Відео про Окупований Новоазовськ. Місто, яке зрадили

Немає відео по темі.